Неділя, 15 лютого 2015 13:29

Еволюція з прискоренням

Наталія Шульга в статті для "Дзеркала тижня" стверджує, що Україні потрібна реформа наукової сфери.

Україні потрібна реформа наукової сфери. Усвідомлення необхідності реформи прийшло давно. Політична воля не сформована донині. Чому так відбувається, і як потрібно діяти?

 

2005 р. було створено робочу групу з розробки концепції розвитку наукової сфери і напрацювання законодавчих актів для підтримки розвитку науки, технологій, взаємодії освітньої та дослідницької галузей. У групі працювали представники НАН України і провідних університетів. Саме тоді було зроблено спробу осмислити й описати необхідність створення національної ради з питань науки та технології, наукового фонду для конкурсного фінансування досліджень, необхідність посилення досліджень в університетах, комерціалізації результатів досліджень, і було введено в широке використання термін "інновація". Як учасник того процесу можу засвідчити, що напрацьовані ідеї та законодавчі матеріали несли в собі основні елементи реформи. Але пропозиції так і залишилися нереалізованим потенціалом. Представники НАН України, які домінували в робочій групі, не змогли ані висунути достатніх аргументів для реалізації пропозицій, ані усвідомити того факту, що саме існування структури управління науковою сферою через президію НАНУ занадто консервативне і негнучке. 

 

За 10 років, що минули відтоді, суспільство загалом пройшло складний шлях трансформацій та усвідомлення необхідності радикальних змін. Революція Гідності зачепила всі аспекти українського суспільства. Наукове середовище молодих дослідників було представлене на Майдані з перших днів і цим засвідчило готовність до змін. Чого не можна сказати про сивочолих мужів академії. Русофонство, яким наскрізь просякнута управлінська верхівка, не дало змоги сформувати чітку позицію й однозначно висловитися з приводу злочинної влади та подальшої військової агресії північного сусіда. Фактично, Академія стала мовчазним свідком захоплення свого майна в Криму та на Донбасі, не змогла запропонувати шляху порятунку дорогого обладнання, що було вивезене в Росію. Більше того, частина керівництва президії виявилася винною у багатолітніх корупційних схемах розкрадання тих незначних бюджетних коштів, які виділялися на проведення пріоритетних досліджень. Ці факти остаточно підірвали віру в ефективне, яке б відповідало вимогам часу, управління НАНУ. На тлі тотального перегляду формування бюджету України на 2015 р. та хронічного падіння показників наукової спроможності України у світових рейтингах не дивує рішення ще більше урізати бюджет НАН України і, фактично, припинити фінансування галузевих державних академій, побудованих за зразком національної. Парадокс полягає в тому, що, завдяки своїй організації, з одного боку, НАН України вдається зберігатися, незалежно від процесів у країні, і демонструвати хоч якісь якісні результати досліджень. А з іншого — НАН України як найвища державна наукова установа не впливає на стратегію розвитку економіки держави, або її внесок неможливо виміряти. Саме через цей парадокс НАН України стала епіцентром критики та нападок радикалів із різними намірами. 

 

З 2007 р. над удосконаленням елементів реформи працювала експертна спільнота Українського наукового клубу. Більше того, саме УНК став ініціатором і рушійною силою створення першої в країні Державної ключової лабораторії молекулярної та клітинної біології, продемонструвавши успішність і можливість нової форми організації досліджень. Результати роботи ДКЛ перевершили очікування, був також відпрацьований механізм залучення іноземних експертів та конкурсного відбору проектів. За роки роз'яснень і публікацій на тему реформи наукової сфери УНК ознайомив суспільство з такими поняттями, як імпакт-фактор наукового журналу, індекс цитування та індекс Гірша, наукометричний профіль дослідника та університети дослідницького типу. На сайті постійно оновлювалися дані про присутність українських установ, університетів та окремих дослідників у світових рейтингах. Той факт, що більшість ініціатив УНК були "проклоновані" й частково спонсоровані з державних фондів, свідчить про те, що ми правильно виокремлювали проблеми і надавали достовірну аналітику впродовж усіх цих років. Рутинна праця дала свої результати. Середовище вже ознайомлене з вимогами інтеграції до світового простору. Залишається зробити кроки в напрямі зміни законодавства та системи управління процесами досліджень на рівні країни.

На основі консенсусного бачення, виробленого за останні 10 років, я можу назвати процес реформування наукової сфери України, до якої ми наблизилися впритул, як еволюцію з прискоренням.

 

У чому полягають принципи еволюції?

 

Принцип перший — розвиток дослідницької інфраструктури. Не можна безпідставно руйнувати інфраструктуру досліджень в Україні. До неї входять інститути НАН України, галузевих академій, провідних університетів. Крім того, до неї належать і нові форми організації досліджень, як-то різноманітні дослідницькі та навчальні центри, ключові лабораторії. Всі ці структури мають пройти шлях незалежного аудиту на предмет їх реальної продуктивності та необхідності для суспільства. Цей процес триватиме не менше року. Результат — виявлення здорових структур і реорганізація неефективних.

 

Принцип другий — об'єктивні критерії оцінки. Запровадження об'єктивних критеріїв оцінки якості фундаментальних досліджень на основі світових бібліографічних баз даних і реальних впроваджень результатів прикладних досліджень в економіку країни у грошовому еквіваленті та через купівлю ліцензій на технології, вироблені в Україні, і патенти дослідників з України. Для цього потрібно здійснити підписку країни на наукові бази даних Thomson Reuters та Scopus. Для оцінки впроваджень — розробити статистичні й управлінські показники за прикладом найкращих практик у бізнесі та економіці Європейського союзу, політичну і економічну асоціацію з яким Україна вже підписала у 2014 р. Результат — максимальне наближення фундаментальних досліджень до потреб українського суспільства та включення у світовий простір розуміння фундаментальних процесів у природі й людському суспільстві, а прикладних досліджень — до отримання технологій та продуктів, необхідних для ефективного існування і розвитку економіки країни.

 

Принцип третій — захист інтелектуальної власності. Законодавчо і на практиці вирішити проблеми захисту інтелектуальної власності, стратегічного значення бізнес-інкубаторів, технологічних парків та інших структур, створених для оптимізації і прискорення процесу трансферу технологій у виробництво. 

 

Принцип четвертий — залучення приватних коштів. Дозволити реалізацію державно-приватного партнерства у підтримці досліджень у державних інститутах та університетах. Відкрити можливості для філантропії, меценатства, донорства в освіті і науці. Результат — мобілізація фінансових ресурсів і мотивація всього суспільства та бізнес-середовища до реформування наукової сфери і переведення досліджень у рушійну силу для прийняття рішень та розвитку інноваційної економіки.

 

У чому полягає ідея прискорення?

 

Прискорення означає створення інструментів та механізмів, які надають еволюційним процесам динаміки, гнучкості та задають темп перетворень. Для України механізм прискорення вбачається не лише у створенні платформи для виникнення інновацій, а насамперед в управлінській площині.

 

Національний фонд досліджень. 

 

НФД створюється як незалежна установа з бюджетом від 1% ВВП, у структурі якої діють чотири підрозділи — Фонд фундаментальних досліджень, Фонд прикладних досліджень, Фонд підтримки інноваційних програм та Фонд підтримки стартапів. Робота НФД передбачатиме тісну взаємодію з бізнес-середовищем і міжнародними донорськими організаціями. Планується подвоєння бюджету НФД за рахунок залучення позабюджетних коштів. Очевидно, що найбільша підтримка надходитиме для прикладних досліджень та отримання результатів від комерціалізації наукових здобутків у вигляді технологій та продуктів. Фундаментальні дослідження бажано концентрувати в мережі Державних ключових лабораторій, які зобов'язані тримати світовий рівень у певних галузях і постійно готувати й залучати найкращих дослідників у масштабі країни. Саме ДКЛ зобов'язані включати Україну у світовий простір фундаментальних досліджень. Інноваційні програми досліджень відповідають тим галузям, які для України можуть стати знаковими. Наприклад, інформаційні та комунікаційні технології, авіаційний транспорт, астрономічні та космічні дослідження, альтернативні джерела енергії. Найменшим за обсягом фінансування буде Фонд підтримки стартапів. Для таких ініціатив спочатку потрібні невеликі кошти. Успішні нові наукомісткі бізнеси залишаться в країні і даватимуть реальні дивіденди, створюючи робочі місця та продукуючи патенти на технології. Робота НФД буде спрямована на проведення конкурсів та відбір проектів. Новизна полягає в тому, що не тільки дослідницька група чи лабораторія, а й індивідуальний дослідник зможуть отримати фінансову підтримку, якщо проект, поданий на конкурс, буде цікавим і перспективним. До відбору проектів залучатимуться найкращі світові експерти. Такий процес прискорить використання коштів і дасть ясну картину реальних можливостей дослідницької інфраструктури країни. Навіть кошти від реорганізації неефективних структур можна спрямувати на підтримку корисних дослідницьких програм через НФД. Уперше в Україні з'явиться можливість оцінити реальні витрати на дослідження та їх результати. Буде створено прозору можливість ефективного залучення коштів міжнародних програм співпраці у галузі освіти, науки та технологій через створення двосторонніх і багатосторонніх програм співробітництва. НФД фактично стає інструментом інтеграції України в європейський дослідницький простір

 

Національна рада з питань науки, технологій та інновацій. 

 

Створення такого органу в науковій спільності обговорюється вже два десятиліття. Формат і повноваження його залишаються до сьогодні предметом дискусії. Саме навколо цього питання немає бодай якогось позитивного досвіду і результатів, котрі можна було б використати як сильні аргументи. Тому цей інструмент бажано створювати разом із чітким механізмом гнучкого прийняття рішень та зворотного впливу з боку дослідницького середовища. За останню декаду пропонувалося мати дві складові у функціях НРНТІ — стратегічну і виконавчу (УНК). Тобто комітет радників при фонді формує стратегію і вибирає пріоритети для формування конкурсних програм, а перша особа країни головує в Раді, до якої запрошені керівники всіх державних виконавчих органів, агентств та установ, зобов'язаних виконувати стратегію і пріоритети, визначені комітетом радників. Також пропонувалося проводити роботу НРНТІ у вигляді асамблеї з двох гілок — стратегічної та виконавчої, за прикладом Німеччини (Гумбольдт- Клуб Україна), де до асамблеї запрошуються також різноманітні ад-хок комітети від громадянського суспільства та індустрії задля зворотного зв'язку й аналізу поточної ситуації. Але основні ідеї залишаються незмінними: стратегію має формувати середовище дослідників і практиків з індустрії, які найкраще володіють інформацією про внутрішні та зовнішні чинники розвитку науки й технологій, а наукова сфера повинна стати пріоритетною галуззю розвитку економіки держави. 

З цього випливає, що наукова сфера має стати пріоритетом і опікою першої людини держави Україна. 

 

Основні пункти, щодо яких є консенсус у науковій спільноті, такі. НРНТІ скликається директором НФД і має каденцію 2 роки. До НРНТІ входять об'єктивно найкращі представники з дослідних установ, провідних університетів і наукомісткого бізнесу. Склад ради 21—23 особи. Члени ради працюють на безоплатній основі. Завдання НАНТІ — пропозиція пріоритетів розвитку наукової сфери та підготовка аналітичного звіту для формування конкурсних програм на наступні роки роботи НФД. Цикл дослідницьких конкурсів має, як правило, 3 роки. А для великих структурних проектів — 5 років. Національна рада активно залучає, за потреби, міжнародних експертів і виступає активним лобістом інтересів наукової сфери перед президентом, прем'єр-міністром, РНБО, Верховною Радою та Кабінетом міністрів. Якщо вдасться переконати прем'єр-міністра України (перша особа влади в державі на цей момент) і президента в тому, що саме дослідження повинні бути рушійною силою розвитку економіки (як це є в усіх розвинених державах світу!), то НРНТІ стане реальним інструментом змін та прискорення в реформі наукової сфери.

 

Що потрібно для здійснення реформи наукової сфери?

 

Звісно, потрібна політична воля перших осіб держави. Але потрібна й консолідація дослідницького середовища. Реформа унеможливить існування всіх тих, хто "професійно" почувався комфортно, купуючи або продаючи наукові ступені та посади, підтримуючи плагіат і навіть розкрадаючи державні кошти для досліджень. 

 

Перший крок реформування наукової сфери закладений новим Законом про вищу освіту 2014 р., в якому університетам надано можливість для організації та проведення повноцінних досліджень. Другий крок — зміни до законодавства, що стосується наукової сфери. Для цього створено платформу громадянського суспільства із залученням активних громадських організацій дослідників та представників інноваційного бізнесу у вигляді Групи "Наука.Технології.Інновації" при реанімаційному пакеті реформ (РПР) та встановлено реальну співпрацю з Комітетом з питань науки і освіти Верховної ради України. Вперше активні громадські організації та бізнес спільно працюють над другим кроком реформи — змінами до законодавства України, які б зафіксували пропозиції наукової спільноти щодо НФД, НРНТІ, забезпечення захисту інтелектуальної власності та забезпечили б інтеграцію України до європейського дослідницького й освітнього простору. Активна спільнота дослідників зобов'язана також підтримати інформаційну кампанію для популяризації науки і технологій на всіх рівнях через можливості й ресурси РПР. 

 

Енергію дискусій час перевести в чіткі дії та законодавчі акти. Від успіху реформи наукової сфери безпосередньо залежатиме успіх побудови інноваційної економіки, а отже, і майбутнє України як повноцінної учасниці розвитку європейської цивілізації. 

 

Дзеркало тижня, 13.02.2015

Twitter